Існує легенда про походження старого Львова. Колись на території міста біля гір були маленькі села. Гори були покриті лісами, де люди могли ховатися від набігів ворогів.
Із завісою "Парнас" Львівської Опери пов'язана легенда. Засновники Опери хотіли, щоб завіса була урочистою, як і сама будівля. Вони послали спеціалістів у Європу, щоб вони підібрали зразок завіси, який найкраще підходив. Найбільше посланцям сподобалися завіси у Міланському театрі і в театрі Кракова. Автором цих робіт був художник Генріх Семирадський. У нього і замовили виготовлення завіси.
Близько 1910 року молодий блискучий львівський адвокат закохався у жінку, власницю вілли “Півонія” на Погулянці, і близько двох років мешкав тут із нею. Відомий психіатр, з яким товаришував адвокат, помітив важкі розлади у поведінці свого товариша. Той, у свою чергу, поскаржився лікареві на фатальну, майже патологічну сексуальну залежність від цієї жінки. А що адвокат був знаним донжуаном і завжди мав багато молодих та привабливих жінок з якими легко поривав стосунки, то було дуже дивним, що виявився безсилим простистояти принадам цієї демонічної жінки, і, що головне, відчував, що ця, на вигляд тридцятирічна жінка, поступово висмоктує його життя.
Його бачили у бiлому плащi (габiтi) з чорним хрестом на спинi – монаха-домiнiканця, який почав з’являтися за крутими поворотами вузьких соборних кулуарiв, коли розкопали пiдземелля.
Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки, що знаходиться на вулиці Мулярській, має свого привида – Юліка.
