Наприкінці ХІХ століття колишні офіцери австрійської армії розповідали цікаву історію. Казали, що на узгір’ї Цитаделі у Львові колись жила пані, яка за життя навідріз відмовлялась продати державі свій будинок, а по смерті лякала усіх, хто бував у її обійсті.
За легендою, на початку минулого століття у Львові біля Латинської катедри просив милостиню колишній майстер-ліпник Юзеф. Він був хорошим майстром, але азартною людиною - любив грати у лотерею.
У 1861 році відкрили залізничний маршрут Львів - Перемишль. Через декілька років на львівських коліях розпочали виникати загадкові події.
На площі Ринок колись була Вільчківська кам'яниця, там проживала 18-річна Ганна Вільчківна, через яку був кривавий скандал. Було багато претендентів на руку і багатство дівчини.
Існує легенда про історію кохання, що зародилося у 1594 році. У той час італієць Мікеліні привіз до Львова партію вина, частину якого придбав український купець. Мікеліні у помешканні купця побачив його доньку Пелагію та закохався. Це почуття було взаємним і він залишився у Львові.
Ще одна львівська легенда пов'язана із будинком на вулиці Зеленій, де понад століття тому була кам'яниця "Під липами". Там жила відома акторка Ядвіга Калергіс. Серед її прихильників був молодий львівський літератор Юрко, який навіть не мріяв познайомитися з нею.
За переказами, у XVII столітті у кам'яниці на площі Ринок жила донька збіднілого купця Ядвішка Лушковська. Тоді до Львова приїхав польський король Владислав IV. Коли був на площі Ринок, побачив дівчину, яка з вікна вітала свого монарха, та закохався.
Існує легенда і про церкву святих Ольги та Єлизавети у Львові. Польська громада на початку XX століття вирішила звести цей храм так, щоб він закривав греко-католицький храм Святого Юра, що могли побачити всі із залізничного вокзалу Львова.
За легендою, під час пожежі у Ратуші пошкодився годинник, вцілів лише секундний механізм, однак не працювали дзвони. Реставрація тривала декілька років.
Існує легенда про походження старого Львова. Колись на території міста біля гір були маленькі села. Гори були покриті лісами, де люди могли ховатися від набігів ворогів.
Із завісою "Парнас" Львівської Опери пов'язана легенда. Засновники Опери хотіли, щоб завіса була урочистою, як і сама будівля. Вони послали спеціалістів у Європу, щоб вони підібрали зразок завіси, який найкраще підходив. Найбільше посланцям сподобалися завіси у Міланському театрі і в театрі Кракова. Автором цих робіт був художник Генріх Семирадський. У нього і замовили виготовлення завіси.
Близько 1910 року молодий блискучий львівський адвокат закохався у жінку, власницю вілли “Півонія” на Погулянці, і близько двох років мешкав тут із нею. Відомий психіатр, з яким товаришував адвокат, помітив важкі розлади у поведінці свого товариша. Той, у свою чергу, поскаржився лікареві на фатальну, майже патологічну сексуальну залежність від цієї жінки. А що адвокат був знаним донжуаном і завжди мав багато молодих та привабливих жінок з якими легко поривав стосунки, то було дуже дивним, що виявився безсилим простистояти принадам цієї демонічної жінки, і, що головне, відчував, що ця, на вигляд тридцятирічна жінка, поступово висмоктує його життя.
Його бачили у бiлому плащi (габiтi) з чорним хрестом на спинi – монаха-домiнiканця, який почав з’являтися за крутими поворотами вузьких соборних кулуарiв, коли розкопали пiдземелля.
Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки, що знаходиться на вулиці Мулярській, має свого привида – Юліка.
